Як працює міжнародний розшук через Інтерпол та що робити, якщо ви в списку

Перебування в міжнародному розшуку Інтерпол породжує три негайні юридичні ризики: затримання на кордоні, обмеження свободи пересування та загрозу екстрадиції до країни, яка видала запит. Червоне повідомлення діє як сигнал тривоги для поліції 195 країн-членів Інтерпол, і його наслідки настають автоматично після реєстрації у базі даних.

Більшість червоних повідомлень залишаються конфіденційними — публічно доступні лише близько 7 000 з понад 66 000 активних записів. Це означає, що ви можете не знати про свій статус до моменту затримання. Згідно зі статтею 3 Конституції Інтерпол, організація заборонена втручатися у справи політичного, військового, релігійного або расового характеру, однак практика показує, що політично вмотивовані запити все ж потрапляють у систему.

Для громадян України наслідки включають відмову у в’їзді до країн Шенгенської зони, затримання під час транзитних перельотів через треті країни та ризик екстрадиції за статтями Кримінального процесуального кодексу України. Якщо запит походить від держави, де ви маєте ворогів або де відсутні гарантії справедливого суду, ситуація стає критичною.

Інтерпол видає вісім типів кольорових повідомлень, але лише три безпосередньо обмежують свободу особи. Червоне повідомлення — найсерйозніше: це запит на розшук та тимчасовий арешт особи з метою екстрадиції. Видається на основі національного ордера або судового рішення і діє до моменту затримання, видалення або закриття кримінального провадження.

Блакитне повідомлення (Blue Notice) запитує додаткову інформацію про особу у зв’язку з кримінальною справою — шукають не для арешту, а для встановлення місцезнаходження, ідентифікації або отримання даних про діяльність. Воно не тягне за собою затримання, але може обмежити перетин кордонів, якщо прикордонна служба застосує додаткові перевірки.

Дифузія (Diffusion) — це менш формальний механізм поширення інформації між національними центральними бюро без публічної реєстрації в базі даних. Дифузії використовують, коли справа не відповідає критеріям для повноцінного повідомлення або коли потрібна швидка реакція. Вони не завжди проходять попередню перевірку Генерального секретаріату, що підвищує ризик зловживань.

Розшук починається з офіційного запиту національного правоохоронного органу до Національного центрального бюро (НЦБ) Інтерпол у своїй країні. В Україні запити подають органи Національної поліції, Служба безпеки України або Офіс Генерального прокурора відповідно до статті 541 Кримінального процесуального кодексу України, яка регулює міжнародну правову допомогу.

НЦБ України перевіряє запит на формальну відповідність, додає необхідні супровідні документи (копію ордера, фотографії, біометричні дані, опис злочину) і направляє до Генерального секретаріату Інтерпол в Ліоні, Франція. Секретаріат має 3 робочі дні на попередню санітарну перевірку: чи не порушує запит статтю 3 Конституції Інтерпол, чи не стосується він політичного переслідування, расової дискримінації чи релігійних мотивів.

Якщо запит схвалений, червоне повідомлення реєструється в системі I-24/7 — глобальній поліцейській мережі з безпосереднім доступом для всіх країн-членів. З цього моменту воно активне: будь-який офіцер прикордонної служби або поліцейський, який перевіряє паспорт через систему, отримує негайне сповіщення.

Процес розшуку складається з чотирьох стадій, кожна з яких має встановлені строки. Стадія подання і реєстрації триває до 14 календарних днів за стандартного режиму та до 3 днів в терміновому (наприклад, якщо особа підозрюється у тероризмі або організованій злочинності). НЦБ готує досьє, Генсекретаріат перевіряє його на відповідність статутним вимогам.

Стадія перевірки сумісності проводиться юридичним відділом Генерального секретаріату відповідно до статей 82–86 Правил щодо обробки даних. Перевіряють, чи не стосується запит злочину, пов’язаного з політичною діяльністю, чи не базується він на дискримінаційних підставах, чи не порушує він права людини. Якщо виявлені ознаки порушення статті 3 Конституції, запит може бути відхилений або повернутий на доопрацювання.

Стадія публікації та поширення настає після схвалення: повідомлення вноситься до бази I-24/7, і всі країни-члени отримують негайний доступ. Публічна версія з’являється на сайті interpol.int лише у виняткових випадках — коли особа становить значну загрозу або коли національний орган дає згоду на розголошення.

Стадія затримання та екстрадиції починається, коли особу затримують на основі червоного повідомлення. Термін тримання під вартою до ухвалення рішення про екстрадицію залежить від законодавства країни затримання: в ЄС — до 90 днів за Рамковим рішенням 2002/584/JHA про Європейський ордер на арешт, в інших юрисдикціях — до 60 днів для підготовки офіційного запиту про екстрадицію.

Червоне повідомлення видається лише за злочини, які підпадають під міжнародну екстрадицію. Як правило, це діяння, за які передбачене покарання не менше одного року позбавлення волі або більш суворе за законодавством обох країн (країни запиту та країни затримання). Найпоширеніші категорії: шахрайство у великих розмірах, привласнення, корупція, легалізація коштів, організована злочинність, тероризм, торгівля людьми, наркозлочини.

До списку Інтерпол не потрапляють особи, які підозрюються в адміністративних правопорушеннях, дрібних крадіжках або злочинах, пов’язаних виключно з податковими зобов’язаннями (якщо вони не супроводжуються шахрайством). Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі M. v. Germany (заява № 13074/03), держави-члени Ради Європи зобов’язані забезпечити, щоб використання даних Інтерпол не порушувало статті 5 Конвенції про захист прав людини, яка гарантує право на свободу та особисту недоторканність.

Українських громадян найчастіше вносять до розшуку за запитами з Російської Федерації у справах, пов’язаних із політичною активністю, участю в АТО/ООС або публічними висловлюваннями. Комісія з контролю файлів Інтерпол (CCF) видаляє близько 15% червоних повідомлень щороку після розгляду скарг на політичну вмотивованість запитів.

Перевірити наявність червоного повідомлення на своє ім’я можна трьома способами. Перший — звернутися безпосередньо до Комісії з контролю файлів Інтерпол (CCF) з офіційним запитом на доступ до даних згідно зі статтею 10 Статуту CCF. Запит подається англійською чи французькою мовами через офіційний портал Інтерпол або поштою на адресу: Commission for the Control of INTERPOL’s Files, 200 quai Charles de Gaulle, 69006 Lyon, France.

Другий спосіб — перевірка через публічну базу на сайті interpol.int у розділі «Wanted Persons». Там розміщені лише ті повідомлення, які країна-запитувач дозволила оприлюднити, тому відсутність вашого прізвища в публічному списку не гарантує, що вас не шукають конфіденційно.

Третій — звернення до спеціалізованого адвоката з міжнародного кримінального права, який може зробити офіційний запит через Національне центральне бюро або напряму до Генерального секретаріату. Відповідь на запит CCF надходить протягом 90 днів відповідно до статті 12 Правил процедури CCF, але термін може бути продовжений у складних випадках.

Інтерпол веде окрему базу даних викраденого транспорту (Stolen Motor Vehicles database, SMV), яка містить понад 7 мільйонів записів про автомобілі, мотоцикли, вантажівки та спецтехніку. Запити подають через національні центральні бюро, і дані доступні прикордонним службам, митницям і поліції всіх країн-членів через систему I-24/7.

При перетині кордону VIN-код автомобіля автоматично звіряється з базою. Якщо транспортний засіб числиться викраденим, його затримують незалежно від того, чи знав покупець про його походження. Особі, яка керує таким авто, пред’являють підозру у незаконному заволодінні, якщо вона не доведе добросовісність придбання.

Для видалення запису з бази SMV необхідно, щоб країна, яка внесла дані, надіслала запит на скасування — наприклад, після відшкодування збитків власнику або повернення автомобіля. Директива ЄС 2016/680 вимагає, щоб дані про викрадені транспортні засоби оброблялися лише для законних правоохоронних цілей і видалялися після закриття справи.

Офіційний сайт Інтерпол (interpol.int) містить розділ «Notices», де публікуються червоні, жовті, блакитні та інші повідомлення, які країни-члени дозволили зробити загальнодоступними. Пошук здійснюється за прізвищем, громадянством, статтю або кольором повідомлення. Відсутність прізвища в публічному реєстрі не означає відсутності конфіденційного повідомлення.

На сайті також доступний розділ «Stolen Works of Art Database», «Stolen and Lost Travel Documents», «Firearms Tracing» — усі вони інтегровані в систему I-24/7. Дані оновлюються щодня, але з технічною затримкою до 48 годин.

Якщо ви знайшли своє ім’я у списку, це не привід для паніки, але чіткий сигнал діяти. Згідно зі статтею 18 Статуту CCF, ви маєте право подати запит на виправлення або видалення даних, якщо вважаєте, що повідомлення порушує Конституцію Інтерпол або містить помилкову інформацію.

Інтерпол не підміняє національні системи розшуку — він координує обмін інформацією між ними. В Україні діє Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР) і окрема система обліку осіб, що переховуються від органів досудового розслідування. Внесення особи до ЄРДР не означає автоматичного розшуку через Інтерпол.

Щоб запит потрапив до Інтерпол, слідчий або прокурор повинен звернутися до НЦБ з мотивованим клопотанням, яке містить докази транскордонного характеру злочину або ймовірного перебування особи за кордоном. Національний розшук діє лише на території однієї держави; міжнародний розшук Інтерпол активний у 195 країнах одночасно.

Регламент ЄС 2018/1862 про Шенгенську інформаційну систему (SIS II) встановлює окремий механізм поширення повідомлень усередині ЄС. Якщо країна-член ЄС вносить особу до SIS, ця інформація автоматично доступна поліції всіх держав Шенгенської зони, але не обов’язково реплікується в базі Інтерпол.

Перше — вимагайте письмове підтвердження підстав затримання з посиланням на червоне повідомлення і його реєстраційний номер. Відповідно до статті 36 Віденської конвенції про консульські зносини, ви маєте право негайно повідомити консульство своєї країни. Це критично важливо, особливо якщо запит надійшов від держави, яку ви вважаєте упередженою.

Друге — не давайте жодних пояснень щодо суті обвинувачення без участі адвоката. Будь-які ваші слова можуть бути використані країною-запитувачем під час екстрадиційного провадження. Вимагайте призначення захисника за рахунок держави, якщо не маєте власного.

Третє — негайно подайте заяву до Комісії з контролю файлів Інтерпол з вимогою переглянути законність червоного повідомлення. Заява подається за статтею 18 Статуту CCF і може зупинити процес екстрадиції, якщо комісія визнає повідомлення таким, що порушує статтю 3 Конституції Інтерпол. Процедура розгляду займає 4–6 місяців, але CCF може надати тимчасові заходи захисту протягом 30 днів.

Якщо затримання відбулося в країні ЄС, ви маєте право оскаржити його до національного суду на підставі Хартії основних прав ЄС і Директиви 2016/680 про захист даних. У справі M.N. and Others v. San Marino (заява № 28005/12) Європейський суд з прав людини підтвердив, що особи мають право оскаржити використання міжнародних поліцейських даних, якщо вони призводять до обмеження їхніх прав.