Що робити, якщо вас затримали в аеропорту за запитом Інтерполу: покрокова інструкція від адвокатів

Коли ви проходите паспортний контроль, система автоматично сканує документ через базу даних Інтерполу I-24/7. Червона нота спрацьовує миттєво. Протягом декількох хвилин на місце викликають офіцерів поліції, які пред’являють документ про затримання та супроводжують вас до ізоляційного приміщення в аеропорту або до відділення.

Механізм виявлення працює цілодобово у всіх 196 країнах-членах Інтерполу. База містить понад 66 000 активних червоних нот станом на початок 2026 року. Важливо: Інтерпол надає лише інформацію. Поліція країни затримання діє за власним національним законодавством — вона приймає рішення про затримання, не Інтерпол.

Протягом перших трьох годин поліція складає протокол затримання з указанням часу, місця, підстави та даних ноти. Вам роз’яснюють причину затримання рідною мовою або через перекладача. Якщо ви громадянин іншої країни, консульство має бути повідомлене протягом 72 годин — це вимога Віденської конвенції. Порушення норми може стати підставою для оскарження всієї процедури затримання.

Ні. Інтерпол — це координаційна організація, не правоохоронний орган. Затримання здійснює виключно національна поліція на підставі національного кримінально-процесуального законодавства.

Правова підстава для затримання: червона нота плюс норми закону про попереднє ув’язнення. У Польщі — стаття 532 КПК. У Франції — статті 696-3 і 696-4 КПК. У ОАЕ — Федеральний закон № 39 від 2006 року про міжнародну юридичну допомогу.

Червона нота сама по собі не є ордером — це інформаційне повідомлення. Однак вона є підставою для тимчасового затримання до отримання офіційного екстрадиційного запиту. Поліція може утримувати вас 48–72 години без судового рішення. Потім справу розглядає суд для обрання запобіжного заходу. У більшості європейських країн це відбувається за 48 годин (стаття 5 Європейської конвенції з прав людини).

Період утримання залежить від юрисдикції. У країнах ЄС — до 48 годин до першого судового засідання. У США — до 72 годин. У ОАЕ — до 48 годин (стаття 101 КПК).

На першому засіданні суддя вирішує питання про запобіжний захід: звільнення під заставу, домашній арешт або тримання під вартою. На цьому етапі термін становить 7–40 днів залежно від країни. У Польщі — 7 днів із можливістю продовження до 40 днів. У Німеччині — до 2 місяців. У Іспанії — до 40 днів на очікування офіційного запиту.

Критичний момент: якщо країна-ініціатор не подає формальний екстрадиційний запит у встановлений термін, суд зобов’язаний вас звільнити. Максимальний термін — від 18 до 40 днів залежно від договорів. Після отримання запиту процедура екстрадиції може тривати від кількох місяців до року в залежності від складності справи та оскаржень.

Право на адвоката — це базова гарантія під час затримання. Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини та стаття 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права гарантують це з першої хвилини. Поліція зобов’язана повідомити вас про право усно та письмово мовою, яку ви розумієте. Директива 2013/48/ЄС гарантує конфіденційну зустріч із захисником до першого допиту. Якщо у вас немає адвоката, держава призначить безоплатного захисника.

Перекладач — необхідна умова законності процедури на всіх етапах. Директива 2010/64/ЄС покладає цю обов’язок на державу. Усі документи, які ви підписуєте (протокол затримання, пояснення, постанови), мають бути перекладені. Підписання документа, якого ви не розумієте, стає підставою для оскарження всієї справи.

Консульська допомога — ваше право за Віденською конвенцією 1963 року. Стаття 36 зобов’язує державу повідомити консульство протягом 72 годин. Консул може відвідати вас, допомогти знайти адвоката, повідомити родичів і пояснити ваші права. У справі Avena and Other Mexican Nationals (ICJ, 2004) Міжнародний суд визнав порушення консульських прав підставою для перегляду вироку.

Ні. Депортація та екстрадиція — це різні процедури з різними правовими підставами. Депортація застосовується до іноземців, які порушили міграційне законодавство: нелегальне перебування, робота без дозволу, порушення умов візи. Адміністративні органи здійснюють депортацію без судового розгляду кримінальної справи. Екстрадиція — це примусова передача особи іншій державі для кримінального переслідування або виконання вироку, що ґрунтується на міжнародному договорі та судовому рішенні.

Затримання за червоною нотою Інтерполу завжди тригерує екстрадиційну процедуру, ніколи депортаційну. Стаття 16 Європейської конвенції про екстрадицію 1957 року дозволяє державі утримувати вас під вартою, але видача можлива лише за судовим рішенням. На судовому засіданні суд перевіряє три речі: чи існує запит країни-ініціатора, чи підпадає злочин під екстрадиційні категорії, чи не існує підстав для відмови (політичне переслідування, ризик катування, громадянство запитуваної держави).

Процесуальні гарантії включають право на апеляцію до вищого суду та касаційне оскарження. Якщо екстрадиція несе ризик порушення статті 3 Конвенції (заборона катувань), звертайтеся до Європейського суду з прав людини із запитом про тимчасові заходи за Правилом 39. Якщо ЄСПЛ схвалить запит, держава затримання зобов’язана зупинити екстрадицію до розгляду справи по суті. За даними ЄСПЛ, у 2025 році суд видав понад 300 таких тимчасових заходів у справах про екстрадицію.

Ніколи не підписуйте те, чого не розумієте повністю. Поліція часто пропонує підписати протокол або заяву про згоду на спрощену екстрадиційну процедуру. У багатьох країнах ЄС це прискорює передачу — судовий розгляд скорочується до кількох днів. Але подписом ви втрачаєте право оскаржити підставу екстрадиції, перевірити законність червоної ноти та подати запит до CCF про її видалення.

Без адвоката не говоріть нічого — ні письмово, ні словами. Все, що ви скажете, стане доказом проти вас як у країні затримання, так і в країні-ініціаторі. Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини гарантує право зберігати мовчання на всіх етапах. У справі John Murray v. United Kingdom (1996) суд підтвердив: право не свідчити проти себе — це основа справедливого судочинства.

Не погоджуйтеся на добровільне повернення без адвоката. Консульство країни-ініціатора може запропонувати організувати ваше повернення «без проблем». Це не скасовує кримінальне переслідування — після прибуття вас одразу арештують. Без судової екстрадиційної процедури ви втрачаєте право оскаржити законність переслідування та отримати захист за стандартами прав людини.